Педагогічний такт

УМОВИ ОВОЛОДІННЯ ПЕДАГОГІЧНИМ ТАКТОМ

 

Педагогічний такт виховується, набувається разом з майстерністю.

Він – результат духовної зрілості учителя, великої роботи над собою по оволодінню спеціальними знаннями і виробленню вміння спілкуватися з дітьми. І, звичайно, необхідні знання способів впливу на учнів, які повинні переходити в уміння :

·             любити дітей, показувати свою любов;

·             спостерігати, бачити внутрішні пружини поведінки дітей;

·             орієнтуватися в ситуації;

·             вибирати цілеспрямований спосіб впливу(тут важливі знання; обхідних шляхів виховання:” Тобі видніше, але я порадила б тобі...”);

·             бесідувати з дітьми( нетактовний вчитель відводить учневі позицію пасивного слухача);

Конфлікти, як невідповідність позиції вчителя і учня – часткове явище в педагогічній діяльності. Тому, педагогу необхідно враховувати уже апробовані правила поведінки в конфліктних ситуаціях.

Правило перше: Перш за все потрібно оволодіти конфліктною ситуацією, а це означає – розрядити взаємну емоційну напруженість, скованість, рух без мети. Міміка, поза, жести не тільки виражають внутрішній стан, але й впливають на нього. Отже, зовнішній спокій і витримка!

Правило друге: Своєю поведінкою вплинути на партнера( учня, колегу). Зняти напруженість допомагає мовчазне вивчення обличчя співучасника конфлікту, що дасть можливість учителю зосередитися, вивчити його стан.

Правило третє: Постарайтеся зрозуміти  мотиви поведінки співбесідника, подумки проаналізувати. Виразіть розуміння важкого положення: “Я розумію твій стан...”, передати свій стан:” Мене пригнічує...”. Отже, не намагайтеся зразу оцінити вчинок, старайтеся спочатку виразити своє відношення до ситуації, що склалася.

Правило четверте: Необхідно якомога швидше усвідомити те, що об’єднує з учнем, побачити спільну точку відліку взаємодії, продемонструвати її, виходячи на позицію “ми”.

Правило п’яте: Закріпити свою позицію впевненістю у можливість продуктивного рішення. Після конфлікту – подумки вернутися до нього, проаналізувати причини його виникнення і можливості попередження. Завжди легше уникнути гострого зіткнення, ніж погасити його.